Єгоренко Володимир Володимирович — Вікіпедія

Єгоренко Володимир Володимирович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 19 травня 1966(1966-05-19)
Одеса, УРСР
Смерть 29 березня 2017(2017-03-29) (50 років)
Троїцьке, Луганська область, Україна
(мінно-вибухова травма)
Поховання Західний цвинтар (Одеса)d
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014—2015, 2015—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Ракетні війська та артилерія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Володи́мирович Єго́ренко (19 травня 1966, м. Одеса, Українська РСР — 29 березня 2017, с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовик, учасник війни на сході України, солдат, водій (44-та окрема артилерійська бригада).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1966 року в Одесі. Мешкав у районі Слобідка. Усе життя працював водієм. Любив співати, танцювати.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України влітку 2014 року був призваний на військову службу під час третьої хвилі мобілізації. У складі 6-го окремого мотопіхотного батальйону «Збруч» ніс службу на адміністративному кордоні з окупованим Кримом. За півроку після демобілізації, у 2015 році, підписав контракт. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на сході України.

Солдат, водій-номер обслуги батальйону охорони (колишній 6-й ОМПБ «Збруч») 44-ї окремої артилерійської бригади, в/ч А3215, м. Тернопіль.

Загинув 29 березня 2017 року від мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання неподалік села Троїцьке Попаснянського району, — доставляючи боєприпаси та інженерне майно для обладнання інженерних позицій на автомобілі ГАЗ-66, потрапив під мінометний обстріл поблизу позиції. Внаслідок прямого влучення міни у вантажівку дістав численні уламкові та вогнепальні поранення, був доправлений до реанімації шпиталю, але врятувати життя військовослужбовця не вдалося, поранення виявились не сумісними з життям[1][2][3][4].

Він був у стані клінічної смерті. Одразу у реанімобілі була розпочата реанімація. Пацієнт був одразу ж переведений в палату інтенсивної терапії, де був заінтубований. На жаль, до бажаних результатів вони не привели.

Лікар мобільного госпіталю Юрій Кацай.[5]

Похований 3 квітня у м. Одеса, на Західному кладовищі[6][7].

По смерті залишилися дружина Ольга та двоє дітей, — син і донька.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 161/2017 від 13 червня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Загинув боєць тернопільської артилерійської бригади Володимир Єгоренко [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Часопис», 30 березня 2017
  2. Один військовий загинув внаслідок вибуху автомобіля неподалік села Троїцьке [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 30 березня 2017
  3. У зоні АТО загинув військовослужбовець Тернопільської артилерійської бригади [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «ІНТБ», 30 березня 2017
  4. Знайшла тернопільського героя нагорода, але, на жаль, — посмертно [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Погляд», 20 листопада 2017
  5. Ховають артилерію в житлових кварталах — що викриває кадровиків РФ у Новозванівці // 5 канал, 30 березня 2017
  6. «Золотої душі людина»: Одеса навколішках проводжала загиблого бійця в останню путь [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.] // 5 канал, 3 березня 2017
  7. В Одесі попрощались з воїном, який загинув на сході України [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // «Думська», 3 квітня 2017
  8. Указ Президента України від 13 червня 2017 року № 161/2017 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]