Європейська система інформації та авторизації подорожей — Вікіпедія
Політика | Європейський Союз |
---|---|
Тип | Сфера системи електронних дозволів на подорожі |
Очікувана реалізація | 2025 |
Офіційний вебсайт ETIAS | travel-europe.europa.eu/etias_en |
Країни-учасниці |
Європейська система інформації та авторизації подорожей (ETIAS) — це вимога до в’їзду, запроваджена Європейським Союзом для громадян, які подорожують на підставі безвізу до Шенгенської зони та Болгарії, Кіпру й Румунії.[1]
ETIAS схожа на інші електронні дозволи на поїздки, як-от ESTA у Сполучених Штатах Америки, а також на системи, впроваджені в Австралії, Канаді та Новій Зеландії і заплановані до впровадження у Великій Британії.
Очікується, що ETIAS запрацює у 2025 році.[2] Після запуску системи діятимуть перехідний та пільговий періоди тривалістю по шість місяців кожний.[3]
Ідея електронної системи авторизації подорожей була вперше запропонована Європейською Комісією у 2016 році. [4] ETIAS була офіційно створена Регламентом (ЄС) 2018/1240 Європейського Парламенту та Ради ЄС від 12 вересня 2018 року.[3]
30 європейських країн будуть вимагати від мандрівників, які користуються безвізовим режимом, отримати дозвіл на подорож ETIAS. Це такі країни: [1]
Громадяни країн, що не є членами ЄС і користуються безвізовим режимом, повинні подати заяву на отримання дозволу на подорож ETIAS. Це такі країни: [5]
- Австралія
- Албанія
- Антигуа і Барбуда
- Аргентина
- Багамські острови
- Барбадос
- Боснія і Герцеговина
- Бразилія
- Бруней
- Велика Британія
- Венесуела
- Гватемала
- Гондурас
- Гонконг
- Гренада
- Грузія
- Домініка
- Ізраїль
- Канада
- Кірибаті
- Колумбія
- Коста-Рика
- Маврикій
- Макао
- Малайзія
- Маршаллові острови
- Мексика
- Мікронезія
- Молдова
- Нікарагуа
- Нова Зеландія
- Об'єднані Арабські Емірати
- Палау
- Панама
- Парагвай
- Перу
- Південна Корея
- Північна Македонія
- Сальвадор
- Самоа
- Сейшельські острови
- Сент-Вінсент і Гренадини
- Сент-Кітс і Невіс
- Сент-Люсія
- Сербія
- Сингапур
- Соломонові острови
- Сполучені Штати Америки
- Тайвань
- Тимор-Лешті
- Тонга
- Тринідад і Тобаго
- Тувалу
- Україна
- Уругвай
- Чилі
- Чорногорія
- Японія
Безвізові мандрівники повинні будуть заповнити онлайн-заявку за допомогою офіційного вебсайту ETIAS (https://travel-europe.europa.eu/etias_en) або офіційного мобільного додатку.[2] Подання заявки для отримання дозволу на подорож ETIAS коштуватиме 7 євро. Заявники молодше 18 років або старше 70 років звільняються від цієї оплати. Члени сім’ї громадян ЄС або осіб, які не є громадянами ЄС, але мають право вільно пересуватися територією Європейського Союзу, також звільняються від сплати збору за подання заявки.[6]
Очікується, що більшість заявок ETIAS оброблятимуться за декілька хвилин. У деяких випадках процес може тривати до 14 днів, якщо заявника попросять надати додаткову інформацію або документи на підтримку своєї заявки, або до 30 днів, якщо його запросять на співбесіду.[2] Дозвіл на подорож ETIAS буде прив’язаний до паспорта подорожуючого. Дозвіл є дійсним до 3 років або до закінчення терміну дії паспорта, зазначеного в заявці, залежно від того, що настане раніше. Якщо мандрівник отримує новий паспорт, йому потрібно буде отримати новий дозвіл на подорож ETIAS.[2]. Маючи дійсний дозвіл на подорож ETIAS, безвізові мандрівники можуть в’їжджати на територію 30 європейських країн так часто, як вони хочуть, для короткострокового перебування — зазвичай до 90 днів протягом 180-денного періоду. Однак це не гарантує можливість в’їзду. Після прибуття на кордон прикордонник попросить пред’явити паспорт та інші документи і перевірить, чи відповідають вони умовам в’їзду, визначеним у Шенгенському кодексі про кордони. [2]
Заявники матимуть право подати апеляцію у разі відмови у видачі, відкликання чи ануляції дозволу ETIAS. Апеляції розглядатимуться відповідними органами європейських країн, що вимагають дозвіл ETIAS. [3]
ЄС застеріг мандрівників від використання неофіційних вебсайтів ETIAS, заявивши, що, хоча деякі з них управляються справжніми компаніями, інші можуть діяти нечесно. [7]
- | Європейська система інформації та авторизації подорожей (ETIAS) — офіційний вебсайт
- ↑ а б Європейські країни, що вимагають дозвіл ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
- ↑ а б в г д Що таке ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
- ↑ а б в Офіційний журнал Європейського Союзу, L 236, 19.09.2018 р., видання англійською, остання консолідована версія. портал Офісу публікацій ЄС (англ.). Європейський Союз. 19-09-2018. Процитовано 13-03-2024.
- ↑ Повідомлення від комісії до Європейського парламенту та Ради ЄС: надійніші та ефективніші інформаційні системи для охорони кордонів та безпеки (PDF) (англ.). Європейська комісія. 06-04-2016. Процитовано 13-03-2024.
- ↑ Регламент (ЄС) 2018/1806 Європейського Парламенту та Ради (14-11-2018). ДОДАТОК II: Список третіх країн, громадяни яких звільняються від вимоги мати візу при перетині зовнішніх кордонів держав-членів для перебування не більш, ніж 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
- ↑ Що потрібно для подання заявки. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
- ↑ Поява неофіційних вебсайтів ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.