Європейська рада — Вікіпедія

European Council
Європейська Рада
Абревіатура EC
Тип Інституція Європейського Союзу
Засновано 9 грудня 1974
Правовий статус регіональна міжнародна урядова організація
Країна  ЄС
Штаб-квартира Europa Building Брюсель, Бельгія
Членство 27 країн
Офіційні мови англійська, французька
Офіс голови голова Європейської Ради
Голова Європейської ради Шарль Мішель[1]
Материнська
організація
ЄС
Вебсайт: consilium.europa.eu

CMNS: Європейська рада у Вікісховищі
Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій Європейського Союзу

Урсула фон дер Ляєн
  • Віцепрезиденти
  • Комісари
  • Генеральний секретар
  • 1979, 1984, 1989
    1994, 1999, 2004
    2009
Результати виборів 1979
Результати виборів 1979
ЄНП
СіД
ЄКР
АЛДЄ
ЄВА
ЄКР
ЛЗП
Зелені — ЄВА
ЄОЛ/ЛЗП
ЄСПД
Незалежні
  • Виборчі округи
Парламентські виборчі округи
Парламентські виборчі округи

Європе́йська ра́да (англ. the European Council, EC) — цей термін означає регулярні зустрічі глав держав та урядів країн Європейського Союзу. Європейська рада — вищий політичний орган Європейського союзу, який складається з глав держав та урядів держав-членів ЄС. Членами Європейської ради є також її голова, який обирається раз на 2,5 роки, та голова Європейської комісії.

Історія створення[ред. | ред. код]

Європейська рада започаткована згідно з комюніке, прийнятому в грудні 1974 р. на закритті Паризького саміту; перше засідання її відбулося 10-11 березня 1975 р. в Дубліні. Раніше, від 1961 до 1974 рр., практикувалися європейські конференції на найвищому рівні. Існування Європейської ради було юридично визнане в Єдиному європейському акті, а офіційний статус підтверджено в Договорі про Європейський Союз.

Засідання проводиться щонайменше двічі на 6 місяців; голова Європейської комісії бере участь у засіданнях, як повноправний учасник. Визначає генеральні політичні напрямки для ЄС та спонукає його до подальшого розвитку.

Європейська рада у 2009 році стала однією з офіційних інституцій Європейського Союзу. Крім того, у 2009 році згідно з Ліссабонським договором було запроваджено пост Голови Європейської Ради. Голова ЄР обирається Європейською радою строком на 2,5 роки і може бути переобраний на цю посаду ще один раз. Перший Голова Європейської ради був обраний 19 листопада 2009 року. Рішення про призначення Германа Ван Ромпея було прийнято одноголосно всіма державами-членами. Обраний на посаду Голови Європейської ради експрем'єр-міністр Бельгії приступив до виконання обов'язків з 1 січня 2010 року. У березні 2012 року Германа Ван Ромпея було переобрано на цю посаду вдруге. 30 серпня 2014 року Головою Європейської ради був обраний Дональд Туск[3], який вступив на посаду 1 грудня 2014. 2 липня 2019 року головою Європейської ради обрали Шарля Мішеля[4]. Обійняв посаду 1 грудня 2019 року[5].

Члени ради[ред. | ред. код]

      Європейська народна партія (8 + 1 без права голосу від інституції ЄС[6])

      Партія європейських соціалістів (5[6])

      Оновити Європу (6 + 1 без права голосу від інституції ЄС[6])

      Незалежні (5[6])

      Альянс консерваторів та реформістів у Європі (3[6])

Члени Європейської ради станом на червень 2023 року[7]:

Ім'я Фото Посада Країна Партія (національна партія)
Шарль Мішель Голова Європейської ради Європейський Союз ЄС Оновити Європу
Урсула фон дер Ляєн Президент Європейської комісії Європейський Союз ЄС Європейська народна партія
Карл Негаммер Федеральний канцлер Австрії Австрія Австрія Європейська народна партія
(Австрійська народна партія)
Александер де Кроо Прем'єр-міністр Бельгії Бельгія Бельгія Оновити Європу (Відкриті фламандські ліберали і демократи)
Николай Денков Прем'єр-міністр Болгарії Болгарія Болгарія Незалежний («Продовжуємо зміни»)
Кіріакос Міцотакіс Прем'єр-міністр Греції Греція Греція Європейська народна партія (Нова демократія)
Метте Фредеріксен Прем'єр-міністр Данії Данія Данія Партія європейських соціалістів (Соціал-демократи)
Кая Каллас Прем'єр-міністр Естонії Естонія Естонія Оновити Європу (Партія реформ Естонії)
Лео Варадкар Тишех Ірландія Ірландія Європейська народна партія (Фіне Гел)
Педро Санчес Прем'єр-міністр Іспанії Іспанія Іспанія Партія європейських соціалістів (Іспанська соціалістична робітнича партія)
Джорджа Мелоні Голова Ради міністрів Італії Італія Італія Альянс консерваторів та реформістів у Європі (Брати Італії)
Нікос Христодулідіс Президент Кіпру Кіпр Кіпр Незалежний (Незалежний)
Кріш'яніс Каріньш Прем'єр-міністр Латвії Латвія Латвія Європейська народна партія (Єдність)
Ґітанас Науседа Президент Литви Литва Литва Незалежний (незалежний)
Ксав'є Бетель Прем'єр-міністр Люксембургу Люксембург Люксембург Оновити Європу (Демократична партія)
Роберт Абела Прем'єр-міністр Мальти Мальта Мальта Партія європейських соціалістів (Лейбористська партія)
Марк Рютте Прем'єр-міністр Нідерландів Нідерланди Нідерланди Оновити Європу (Народна партія за свободу і демократію)
Олаф Шольц Федеральний канцлер Німеччини Німеччина Німеччина Партія європейських соціалістів (Соціал-демократична партія Німеччини)
Матеуш Моравецький Прем'єр-міністр Польщі Польща Польща Альянс консерваторів та реформістів у Європі (Право і справедливість)
Антоніу Кошта Прем'єр-міністр Португалії Португалія Португалія Партія європейських соціалістів (Соціалістична партія)
Клаус Йоганніс Президент Румунії Румунія Румунія Європейська народна партія (Національна ліберальна партія)
Людовіт Одор Прем'єр-міністр Словаччини Словаччина Словаччина Незалежний (Незалежний)
Роберт Голоб Прем'єр-міністр Словенії Словенія Словенія Оновити Європу (Рух «Свобода»)
Віктор Орбан Прем'єр-міністр Угорщини Угорщина Угорщина Незалежний (Фідес — Угорський громадянський союз)
Петтері Орпо Прем'єр-міністр Фінляндії Фінляндія Фінляндія Європейська народна партія (Національна коаліція)
Емманюель Макрон Президент Франції Франція Франція Оновити Європу (Відродження)
Андрей Пленкович Прем'єр-міністр Хорватії Хорватія Хорватія Європейська народна партія (Хорватська демократична співдружність)
Петр Фіала Прем'єр-міністр Чехії Чехія Чехія Альянс консерваторів та реформістів у Європі (Громадянська демократична партія)
Ульф Крістерссон Прем'єр-міністр Швеції Швеція Швеція Європейська народна партія (Помірна коаліційна партія)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 12 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. https://www.consilium.europa.eu/fr/meetings/european-council/2019/06/30/
  3. Туск обраний президентом Ради ЄС. 24tv.ua. 24 TV. 30 серпня 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 листопада 2014. (укр.)
  4. Бельгійського прем'єра погодили на посаду президента Європейської ради. Європейська правда (українською) . 2 липня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
  5. Наймолодший прем'єр Бельгії з XIX століття. Що відомо про нового главу Євроради Шарля Мішеля. НВ (українською) . 29 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
  6. а б в г д Current membership of the European Council (PDF) (PDF) (англійською) . грудень 2021. Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.
  7. Members of the European Council. European Council (англійською) . Архів оригіналу за 11 травня 2023. Процитовано 9 лютого 2022.