Євангельські християни-баптисти — Вікіпедія

Євангельські християни-баптисти — основна християнська конфесія євангельсько-баптистського віросповідання на території України, та інших країн пост-радянського простору. ЄХБ є унікальною християнською течією, що поєднує в собі елементи протестантської та православної християнських традицій. Найближчими за релігійними переконаннями до євангельських християн-баптистів є західні баптисти, євангельські християни, чеські брати та пієтистська течія в лютеранстві.

Цю назву не слід плутати з англійською англ. Evangelical Christians. Хоча євангельські християни-баптисти за багатьма ознаками свого віросповідання можуть бути віднесені до Evangelical Christians, різниця полягає в тому, що англійський термін визначає напрямок у християнстві, а український — конфесію. Тому українська назва «євангельські християни», або «євангельські християни-баптисти» є назвою конфесійною. Загальна англійська назва Evangelical Christians українською, за традицією, перекладається як євангелики або (частіше) євангелісти.

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення євангельсько-баптистського руху на теренах України та Російської імперії відбулося в середині ХІХ сторіччя і не було наслідком місіонерської діяльності баптистів з інших країн. Воно стало результатом духовних пошуків частини українського народу і пройшло певні етапи еволюції євангельського руху, що спричинило вплив і на богослов’я і на практичні аспекти життя громад. Православні дослідники А.Рождественський та С.Маргаритов відзначали наступні причини виникнення та розповсюдження штундизму, під яким практично розуміли саме баптизм, в Російській імперії: відірваність реального життя більшості тогочасних християн від виконання заповідей Христа; великі недоліки в житті і діяльності православного духівництва; велике прагнення народу зрозуміти істину в справі віри і моральності. Крім того відзначається вплив скасування кріпацтва, історія релігійного вільнодумства на теренах України, особливий склад населення та вплив різних релігійних течій: духоборів, молокан тощо. Найбільше ж слід відзначити розповсюдження в середині ХІХ ст. серед населення Святого Письма, яке і стало критерієм справжньої духовності. Прості люди, прагнучи пізнати Господа, вчились читати і читали Біблію, яка на той час була перекладена російською мовою. Саме Слово Боже вчило людей як і що має бути в житті християнина, вчило про необхідність духовного відродження для Христа.

З 1908 р. в Україні почали відбуватися з’їзди церков євангельських християн, а 1909 р. у Петербурзі проходить Перший всеросійський з’їзд євангельських християн. У 1910 р. був утворений Союз євангельських християн з центром у Петербурзі. Таким чином на території Російської імперії, а згодом Радянського союзу починає діяти два великих євангельських союзи – Союз баптистів та Союз євангельських християн. Вони мали багато спільного у віровченні. Робились певні кроки з метою об’єднання, яке врешті відбулось у 1944 р. Цікаво, що керівник союзу Євангельських християн І.С. Проханов був віце президентом Всесвітнього союзу баптистів. Причиною цього було те, що за своїм віровченням євангельські християни були по суті загальними (генеральними) баптистами. Слід відзначити, що у віровченні Союзу євангельських християн 1910р., написаному І.С. Прохановим, була чітко прописана армініанська позиція стосовно спасіння людини. Віровчення Союзу баптистів 1906 р. було більш схильне до кальвіністського погляду на спасіння. Таким чином, як і зазначали деякі тогочасні дослідники, баптисти в Російській імперії були баптистами партикулярними (тобто мали кальвіністичні погляди на спасіння), а євангельські християни – баптистами загальними (тобто мали армініанські погляди на спасіння).

Переслідування баптистів[ред. | ред. код]

Початок Першої світової війни приніс посилення утисків євангельських віруючих, тому вони з ентузіазмом зустріли Лютневу революцію 1917 р., що надала можливість поновлення діяльності раніше закритих громад та активної проповіді Євангелії. В 1918 р. в Києві відбувся Перший всеукраїнський з’їзд баптистів, а у 1921 р. в Єлизаветграді на Другому всеукраїнському з’їзді баптистів було проголошено утворення Всеукраїнського союзу баптистів.

Переслідування євангельських віруючих радянською владою розпочалось в Україні з 1927 р. Багато євангельських віруючих в кінці 20-х років стали жертвами розкуркулення і були переселені з України в Сибір, Киргизію, Казахстан і на Далекий Схід. Починаючи з 1929 р. переслідування віруючих прийняло систематичний і спланований характер. Все керівництво союзів, більшість пресвітерів і навіть просто активні віруючі були репресовані. Велика кількість з них не повернулась з місць ув’язнення. Доми молитви були відібрані. Величезна кількість Біблій і духовної літератури була конфіскована. Особливим методом знущань була невидача продовольчих карток євангельським віруючим. Проте, незважаючи на усі гоніння, віруючі продовжували збиратись нелегально.

Поява баптистських громад на Західній Україні[ред. | ред. код]

Поява баптистських громад на Західній Україні, яка в довоєнний час була під владою Польщі, припадає на 1920-1925 рр. та пов’язана з місіонерською діяльністю українських проповідників-реемігрантів з США. У 1925 р. відбувається перший з’їзд баптистів Галичини, а на 1938 р. тут налічувалось 115 баптистських громад.

Діяльність[ред. | ред. код]

Внутрішньоцерковну діяльність та зовнішню місію забезпечують різні напрями служіння, зокрема: місіонерський, християнської освіти, молодіжний, дитячий, жіночий, сімейний, інформаційний, музично-хоровий, соціальний.

Соціальний напрям діяльності ВСЦ ЄХБ охоплює такі служіння: медичне, капеланське, для в’язнів, для людей із вадами слуху і зору, сиріт, реабілітації людей з алкогольною та наркотичною залежністю.

Члени церков євангельських християн-баптистів мають можливість здобувати вищу духовну освіту у двадцяти навчальних закладах.

Місіонери Союзу здійснюють служіння у Польщі, Латвії, Італії, Португалії, Туреччині, Росії, Казахстані, Таджикистані, Єгипті, Еквадорі, Уганді, Папуа Новій Гвінеї, Китаї, Таїланді. Вони навчають дітей, займаються зі студентами, організовують та проводять табори відпочинку, несуть соціальне служіння для місцевого населення, співпрацюють із місцевими церквами, за наявності таких.

Євангельські християни[ред. | ред. код]

Відомі постаті[ред. | ред. код]

Рябошапка Іван Григорович (1831—1900) — один із засновників євангельського християнства — баптизму в Україні.
Унгурян Павло Якимович (нар. 1979) — український політик, депутат Верховної Ради України.
Васинчук Катерина Володимирівна — українська вчена, спеціаліст з виведення кінських порід^{[джерело не вказане 50 днів]}.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Головащенко С. И. (сост.). История евангельско-баптистского движения в Украине: материалы и документы. — Одеса : Богомыслие, 1998. — 277 с.
История Евангельских Христиан-Баптистов в СССР. — М. : Всесоюзный совет Евангельских Христиан-Баптистов, 1989. — 618 с.
Любащенко В. Історія протестантизму в Україні: курс лекцій (рекомендовано Міністерством освіти України). — Львів : Видавнича спілка «Просвіта», 1999. — 349 с.
Одеська богословська семінарія. Історія евангельсько-баптистського руху в Україні: перші результати дослідницького проекту / ВСО ЄХБ, Інститут філософії НАНУ. — Одеса : Богомыслие, 1996.
Савинский С. Н. История Евангельских Христиан-Баптистов Украины, России, Беларуси. — СПб. : Библия для всех, 1999-2001. — Т. 1-2.
Савинский С. Н. История русско-украинского баптизма: учебное пособие. — Одеса : ОБС, Богомыслие, 1995. — 130 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Євангельські християни-баптисти // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.