Гамаль Абдель Насер — Вікіпедія

Гамаль Абдель Насер
араб. جمال عبد الناصر
Гамаль Абдель Насер
Гамаль Абдель Насер
Прапор
Прапор
2-й Президент Єгипту
14 листопада 1954 — 28 вересня 1970 року
Попередник: Мухаммед Наґіб
Наступник: Анвар Садат
Прапор
Прапор
57-й Прем'єр-міністр Єгипту
25 лютого — 8 березня 1954 року
Попередник: Мухаммед Наґіб
Наступник: Мухаммед Наґіб
Прапор
Прапор
59-й Прем'єр-міністр Єгипту
18 квітня 1954 — 29 вересня 1962 року
Попередник: Мухаммед Наґіб
Наступник: Алі Сабрі
Прапор
Прапор
63-й Прем'єр-міністр Єгипту
19 червня 1967 — 28 вересня 1970 року
Попередник: Мухаммед Сідкі Сулейман
Наступник: Махмуд Фавзі
2-й Генеральний секретар Руху неприєднання
5 жовтня 1964 — 8 вересня 1970 року
Попередник: Йосип Броз Тіто
Наступник: Кеннет Каунда
 
Народження: 15 січня 1918(1918-01-15)[1][2][…]
Александрія, Султанат Єгипет
Смерть: 28 вересня 1970(1970-09-28)[1][2][…] (52 роки)
Каїр, Об'єднана Арабська Республіка[1]
Країна: Султанат Єгипет, Єгипетське королівство, Республіка Єгипет і Об'єднана Арабська Республіка
Релігія: Іслам сунітського спрямування
Освіта: Єгипетська військова академія
Партія: Арабський соціалістичний союз
Батько: Абдель Насер Хусейн
Мати: Фахіма Хамад
Шлюб: Tahia Kazemd
Діти: сини: Халід, Абдель Хакім та Абдель Хамід
дочки: Хода й Мона
 
Військова служба
Звання: полковник (бекбаші)
Автограф:
Нагороди:
Герой Радянського Союзу
орден Леніна Grand Cross with Collar of the Order of the White Rose of Finland Великий Хрест ордена Відродження Польщі Орден Нілу Орден Республіки Order of Merit Order of the Virtues орден «Зірка Югославії» орден Компаньонів О. Р. Тамбо орден Корони Королівства орден Республіки (Туніс)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Гама́ль Абде́ль На́сер[4][5][6] (араб. جمال عبد الناصر‎, Ґамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918(19180115), Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії. Батько — поштовий службовець.

Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).

Мечеть Гамаля Абделя Насера в Каїрі

У 1935 році закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.

У 1937 році вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.

В 1944 році одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.

Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 19491952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).

Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 року військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.

26 липня 1952 року була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.

Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мухаммед Наґіб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.

23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.

У 1954—1956 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.

З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).

З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.

Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі внаслідок інфаркту.

Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).

Почесні звання, титули, нагороди[ред. | ред. код]

Герой Радянського Союзу[ред. | ред. код]

За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),[7][8] а у 1950-ті роки у нього радниками працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені[9] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.[10] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:

«Живе в пісках і їсть од пуза
Напівфашист, напівесер,
Герой Радянського Союзу,
Гамаль Абдель на-всіх-Насер».

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 1955 — Щоденник про війну в Палестині (Arabic: يوميات الرئيس جمال عبد الناصر عن حرب فلسطين‎) (1955; Akher Sa'a)

Переклади українською[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Насер Гамаль Абдель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. а б Robert St. John Encyclopædia Britannica
  4. Насер, Гамаль Абдель. Велика українська енциклопедія. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. 
  5. Бур'ян М. С. ЄГИПЕТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Egypet [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 03.02.2021)
  6. НАСЕР. Українська радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. 
  7. «Бездоказові ярлики — інструмент політиканів, а не істориків». Газета «[[Україна молода]]». Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 18 жовтня 2012. 
  8. «Син за батька. Головнокомандувач УПА Роман Шухевич очима Юрія Шухевича»[недоступне посилання з серпня 2019]
  9. «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007 [Архівовано 24.02.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
  10. «Нацизм в законе». Газета «Совершенно секретно» [Архівовано 6 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • В. І. Головченко. Насер Гамаль Абдель // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Ю. Скороход. Насер Гамаль Абдель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.480 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]