Рю-дю-Ша-кі-Пеш — Вікіпедія

Рю-дю-Ша-кі-Пеш
 Франція
фр. rue du Chat-qui-Pêche
Населений пункт V округ Парижа
Quartier de la Sorbonned
Париж
Дата початку забудови 1540[1]
Інші топоніми Rue du Chat-qui-Dansed, rue des Vieilles-Étuves-Saint-Martind і rue Champolliond
Загальні відомості
Протяжність 29 м[1]
Координати 48°51′11″ пн. ш. 2°20′46″ сх. д. / 48.8530555555837722° пн. ш. 2.3461111111388777° сх. д. / 48.8530555555837722; 2.3461111111388777Координати: 48°51′11″ пн. ш. 2°20′46″ сх. д. / 48.8530555555837722° пн. ш. 2.3461111111388777° сх. д. / 48.8530555555837722; 2.3461111111388777
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap 20873 ·R (V округ Парижа, Quartier de la Sorbonne, Париж)
Мапа
Мапа
CMNS: Рю-дю-Ша-кі-Пеш у Вікісховищі

Рю-дю-Ша-кі-Пеш (фр. rue du Chat-qui-Pêche — вулиця Кота-Рибалки) — вулиця в V окрузі Парижа, що з'єднує набережну Сен-Мішель та вулицю Юшет. Вулиця завширшки 1,80 м та завдовжки 29 м, вважається найвужчою вулицею Парижа[2][3] (хоча це звання у неї оскаржує Сантьє-де-Мерізіє (фр. Sentier des Merisiers в XII окрузі) та однією з найкоротших.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця відома з 1540 року. У той час набережної ще не існувало, і вуличка була виходом до Сени[4]. Спочатку вона називалася rue des Étuves («Вулиця парилень»), потім назва змінилася на rue du Renard («Лисяча»).

За однією з гіпотез назва вулиці походить від вивіски крамниці, яка знаходилася на ній[5][6]. За іншою міською легендою чорний кіт Дома Перле, власника рибної крамниці, розташованої на цій вулиці, лапою ловив рибу в Сені[7].

У мистецтві[ред. | ред. код]

  • Угорська письменниця Йолана Фельдеш, яка довгий час жила в Парижі, написала роман «Вулиця кота-рибалки», опублікований 1936 року і перекладений багатьма мовами світу[6][8].
  • Аргентинський поет Хуан Гельман згадує вулицю в своєму вірші El botánico[9].
  • Вулиці присвячена однойменна пісня швейцарського гурту «Recto Verso»[10].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.v2asp.paris.fr/commun/v2asp/v2/nomenclature_voies/Voieactu/1926.nom.htm
  2. Paristoric. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 24 лютого 2021. 
  3. Tous «les plus petits» de Paris
  4. Les rues de Paris
  5. Félix Lazare, Louis Lazare. Dictionnaire administratif et historique des rues de Paris et de ses monuments. — 1844. — P. 131.
  6. а б L'illustration, 1936.
  7. Local Stories by Mercure - Paris Île-de-France, Imprimerie des Deux-Ponts, 2020
  8. WorldCat
  9. Poema El botánico de Juan Gelman
  10. YouTube

Література[ред. | ред. код]